ПОДАТКОВА ІНФОРМУЄ

З початку року власники земельних ділянок поповнили місцеві скарбниці Рівненщини на понад 291 млн гривень

Протягом січня-липня 2021 року від власників землі та землекористувачів, до бюджетів територіальних громад
Рівненської області,  надійшло 291,1 млн грн плати за землю. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року
сума надходжень збільшилася на 41 млн грн.  або на 16 відсотків. Про це повідомляє заступник начальника
податкової служби області Зоя Хоній.

Вона зазначила, що вагому частку надходжень плати за землю сплатили власники земельних ділянок, часток
(паїв) та землекористувачі — юридичні особи. Від них до бюджету надійшло – 246,3  млн. грн. Водночас від
фізичних осіб до місцевих бюджетів протягом семи місяців надійшло 44,8  млн гривень.

Податкова служба області нагадує громадянам, що отримавши повідомлення від ДПС про нараховану суму
земельного податку, власник земельної ділянки протягом шістдесяти днів зобов’язаний перерахувати на
вказані в документі реквізити визначену суму земельного податку. Якщо повідомлення від контролюючих
органів містить недостовірну інформацію щодо фактичного власника, місця розташування та площі земельного
наділу, треба обов’язково завітати до державної податкової інспекції з правовстановлюючими документами
на землю з тим, щоб провести звірку.

Варто врахувати, що несвоєчасна сплата земельного податку призводить до нарахування штрафу та пені.

На підставі яких документів власник може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання

Головне управління ДПС у Рівненській області повідомляє, що відповідно до п.п. «ґ» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266
Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від
земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним
станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної
територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Статтею 7 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X та Положенням про порядок обстеження
стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання
жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР
від 26 квітня 1984 року № 189) врегульовано питання щодо визнання житлового будинку непридатним для проживання.

Згідно з п. 11 Положення якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської,
районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для
проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста
республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку
(приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

При цьому додаються такі документи:

а) рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів про визнання
жилого будинку (жилого приміщення) невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для
проживання;

б) проект рішення виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради
народних депутатів про дальше використання жилого будинку (жилого приміщення) або про знесення будинку.

Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів
розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку
(жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку (п. 12 Положення).

Таким чином, власник об’єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для
проживання на підставі рішення органу місцевого самоврядування про використання непридатного для
проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Перелік відомостей, які відображаються в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації

Головне управління ДПС у Рівненській області повідомляє, що відповідно до п.п. 6.1 п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX
«Перехідні положення» Податкового кодексу України одноразова добровільна декларація – це декларація, в
якій відображається така інформація:

– відомості про декларанта, (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника
податків або у визначених ПКУ випадках – серія  та номер паспорта громадянина України);

– відомості про об’єкти декларування, визначені п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення»
ПКУ, зокрема, дані про вид, розмір та валюту активу, класифікацію банківських металів.

Для грошових активів фізичної особи, розміщених на рахунках у банках або внесених до кредитних спілок та
інших небанківських фінансових установ, в Декларації зазначається найменування та інші відомості про
банківську або небанківську фінансову установу, в якій відкриті відповідні рахунки, на яких зберігаються
валютні цінності, або до якої зроблені відповідні внески, та відповідно до законодавства засвідчений
документ, що підтверджує наявність задекларованих грошових активів фізичної особи на відповідному
рахунку.

Для прав грошової вимоги в Декларації зазначається найменування та інші відомості про юридичну особу –
боржника,  якщо така установа є іноземною юридичною особою – зазначається код, присвоєний органом
реєстрації юридичних осіб відповідної держави, або прізвище, ім’я, по батькові та РНОКПП фізичної особи –
боржника, номер та дата документа, що підтверджує право грошової вимоги;

– відомості про об’єкти декларування, визначені п.п. «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні
положення» ПКУ, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати, зокрема, про їх місцезнаходження
або місце зберігання (крім предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного
каміння, ювелірних виробів, банківських металів, які не розміщені на рахунках, пам’ятних банкнот та монет
тощо), вид, назву, рік виробництва (випуску) тощо;

– самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору з одноразового
(спеціального) добровільного декларування. До Декларації декларант зобов’язаний додати копії документів,
що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі місцезнаходження (реєстрації) активу фізичної
особи за межами України та/або у разі декларування валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в
Україні, та прав грошової вимоги, визначених п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. У
разі місцезнаходження (реєстрації) інших активів фізичної особи в Україні декларант може додати копії
документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування;

– ставка та сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

В Декларації не зазначається інформація про джерела одержання (набуття) декларантом об’єктів
декларування. Контролюючому органу забороняється вимагати додаткові документи, крім передбачених п. 6
підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення».Головне управління ДПС у Рівненській області

Головне управління ДПС у Рівненській області