29 серпня в Україні відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Це день загальнонаціональної пам’яті, вдячності та шани до військовослужбовців і добровольців, які віддали життя за Україну.

День пам’яті встановлено Указом Президента України №621/2019 від 23 серпня 2019 року. Відтоді щороку 29 серпня країна вшановує полеглих захисників і захисниць України.

Дата обрана невипадково. Вона пов’язана з однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни – Іловайською трагедією 2014 року.

У серпні 2014-го українські військові та добровольці вели бої за Іловайськ на Донеччині. Наприкінці місяця російські війська вторглися на територію України та оточили українські підрозділи. 29 серпня під час виходу з оточення українські військові зазнали значних втрат.

Ті події залишили глибокий слід в історії сучасної України. Іловайськ став не лише символом великої трагедії, а й прикладом мужності, стійкості та самопожертви українських воїнів.

Із цією датою пов’язаний і символ соняха. У серпні 2014 року трагічні події розгорталися серед соняшникових полів Донеччини. Саме тому сонях став символом пам’яті про полеглих захисників України – квіткою, яка нагадує про життя, обірвані війною, та ціну свободи.

Втім, пам’ять 29 серпня не обмежується лише подіями Іловайська. У цей день Україна схиляє голову перед усіма захисниками й захисницями, які загинули від початку російсько-української війни у 2014 році та під час повномасштабної агресії Росії.

Українська історія має чимало прикладів боротьби за державність – від княжих часів і козацьких визвольних змагань до Української революції 1917-1921 років, боротьби Української повстанської армії та сучасної російсько-української війни. У різні історичні періоди покоління українців виборювали право жити у власній незалежній державі. Сьогодні цю боротьбу продовжують українські військовослужбовці та добровольці.

29 серпня – день, коли ми особливо гостро усвідомлюємо ціну незалежності.

Ми пам’ятаємо тих, хто не повернувся з війни. Пам’ятаємо їхні імена, історії, родини, мрії та нездійснені плани.

Наш обов’язок – не допустити, щоб їхній подвиг став лише сторінкою в підручнику. Пам’ять має жити в наших словах, вчинках, меморіалах, родинних історіях і в усвідомленні того, якою ціною Україна виборює своє право бути вільною.

Вічна пам’ять і шана полеглим захисникам і захисницям України.

Дякуємо тим, хто захищає Україну сьогодні. Пам’ятаємо тих, хто віддав за неї найдорожче – своє життя.

Ілюстрація Український інститут національної пам’яті.

Читайте також: 170 років від дня народження Івана Франка – постаті, що стала частиною української ідентичності