27 серпня 2026 року Україна відзначає 170 років від дня народження Івана Яковича Франка – письменника, ученого, перекладача, літературного критика, публіциста, громадського та політичного діяча, однієї з центральних постатей української культури. Ювілей Франка офіційно внесений до переліку пам’ятних дат України на 2026 рік.

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині коваля Якова Франка та Марії з роду Кульчицьких. Походження із простої селянської родини не стало для нього перешкодою на шляху до освіти й великої інтелектуальної праці. Навчання у Дрогобицькій гімназії, а згодом – у Львівському університеті сформували його як одного з найосвіченіших українських діячів свого часу.

Людина, яка працювала на випередження свого часу

Франко належав до покоління української інтелігенції, яке в умовах бездержавності прагнуло утвердити українську мову, культуру та національну свідомість. Він працював у час, коли українське слово в різних частинах України перебувало під тиском імперських заборон, а суспільне й політичне життя Галичини розвивалося в складних умовах Австро-Угорської монархії.

Його життєвий шлях не був простим. У 1877 році Франка вперше заарештували, а загалом він зазнав кількох арештів – у 1877, 1880, 1889 та 1892 роках. Переслідування суттєво вплинули на його подальше життя, академічну та політичну діяльність.

Попри це, Франко продовжував працювати надзвичайно інтенсивно. Уже 1876 року побачила світ його перша поетична збірка «Баляди і роскази», а також перший роман «Петрії та Довбущуки». Згодом його літературна спадщина охопила поезію, прозу, драматургію, публіцистику, наукові праці та переклади.

Франко був не лише письменником. Він став одним із творців модерної української літературної та наукової мови, працював у різних жанрах і фактично одним із перших українських професійних письменників, для якого літературна праця була основним фахом.

«Мойсей» і розмова про майбутнє народу

Одним із найвідоміших творів Франка стала поема «Мойсей», опублікована у Львові 1905 року. У ній через біблійний сюжет письменник порушив питання лідерства, відповідальності, єдності народу та його шляху до майбутнього.

Ці теми не втратили актуальності й сьогодні. Франкові тексти продовжують звучати не лише як частина шкільної чи університетської програми, а як розмова про суспільство, свободу, відповідальність людини та здатність народу самостійно визначати власне майбутнє.

Франко – людина надзвичайної працьовитості

Особливе місце в житті письменника займали книги. Франко почав збирати власну бібліотеку ще під час навчання в гімназії. Згодом його особиста книгозбірня стала однією з найбільших приватних бібліотек Галичини. За даними Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, письменник зібрав понад 12 тисяч томів.

Навіть тяжка хвороба не змусила його припинити творчу працю. В останні роки життя через параліч рук Франко часто диктував свої тексти секретарям, продовжуючи працювати до останніх днів.

У 1902 році родина Франка оселилася у власному будинку у Львові – нині відомому як Дім Франка. Тут письменник прожив останні 14 років свого життя. Сьогодні будинок є музеєм і простором збереження та дослідження його спадщини.

Спадщина, яка продовжує жити

Іван Франко помер у травні 1916 року у Львові. Його поховали на Личаківському цвинтарі.

Минуло 110 років від дня його смерті, але його ім’я залишається невід’ємною частиною української культурної пам’яті. Його твори перекладають іншими мовами, досліджують науковці, читають нові покоління українців.

170-річчя Івана Франка – це не лише нагода згадати класика української літератури. Це можливість знову відкрити для себе людину, яка в умовах свого часу працювала заради українського слова, освіти, культури та усвідомлення національної гідності.

Франкова спадщина нагадує: культура – це не лише пам’ять про минуле. Це також інструмент, за допомогою якого народ усвідомлює себе, формує власні цінності та говорить про своє майбутнє.

Ілюстація Український інститут національної пам’яті